Світ звуків: аудіальний розвиток дитини

 

З п'яти почуттів, властивих людині, однією з перших пробуджується здатність чути. Немовля ще в утробі матері чує биття її серця, дихання і голос, здатна реагувати на музику. Новонароджена дитина, звичайно ж, ще не розуміє значення слів, але добре сприймає ритм, тембр, тональність людського голосу.

Відомо, що малюк в свої перші три-чотири роки життя отримує стільки інформації, скільки потім не зможе отримати за наступні 50-70 років. Саме в цьому віці розвивається і вдосконалюється мовлення. Малюк вже може вільно висловлювати свої думки, починає усвідомлювати і осмислювати навколишній світ.

Аудіальний розвиток дитини тісно пов’язаний з формуванням мовленнєвого (фонематичного) слуху, слухової уваги та пам’яті. Ігри для аудіального розвитку дитини допоможуть розвивати фонематичні процеси.

На жаль, аудіальна система малюка часто розвивається під впливом надмірного потоку шумів, звуків навколишнього світу (шум на міських вулицях, гучні звуки телевізора, радіо і т.д.). Це призводить до втрати натуральної, природної гостроти слуху. Сприяють цьому ще й постійні окрики дитини дорослими: «не чіпай», «не можна», «не роби так», що позбавляє дитину повноти життя.

Аудіальний розвиток дитини можна проводити  в будь-якому віці

Почати можна, наприклад, в момент підвищеного шумового фону в кімнаті: запропонуйте дитині відшукати, куди поділася тиша. Малюка потрібно попросити прислухатися до звуків у різних куточках кімнати і знайти саме тихе місце – саме там сховалася тиша. Дорослий ходить з дитиною по кімнаті, прислухаючись. Якщо дитина покаже на якесь місце, дорослий видає звук із зазначеного предмета і говорить, що предмет звучить, а значить, тиша ховається в іншому місці.

Можна також пограти з малюком у гру: «Хто тихіше за всіх сидить?» І коли дитина причаїться, пояснити їй, що тиша боїться кожного звуку, будь-якого шарудіння, і тому весь час ховається від нас. А для того, щоб її почути, потрібно на кілька секунд завмерти на місці. Запропонуйте дитині прислухатися і визначити, як звучить той чи інший предмет. Іншими словами, яких саме звуків боїться тиша.

Дітям середнього і старшого дошкільного віку для початку потрібно розповісти, що звуки – це диво, яке вже давним-давно для всіх стало звичним. Звуки не можна взяти в руки, не можна покласти на стіл, розглянути під мікроскопом. Але вони присутні в нашому житті завжди і скрізь: все, що нас оточує, шумить, шарудить, дзвенить, скрипить, а значить – звучить. А чи можна гармонізувати шуми, тобто створити з їх допомогою музику? Виявляється, можна. Це підтверджує ціла група музичних інструментів в оркестрі, які призначені для створення шумів у музиці. Це все ударні інструменти: трикутник, малий барабан, різні види тарілок, великий барабан тощо.

Народження музичного інструменту

Для того, щоб пояснити дитині, як людина прийшла до створення музичних інструментів, потрібно запропонувати їй самій пройти цей шлях за допомогою невеликих експериментів.

Для початку, запропонуйте малюкові прослухати, як звучать всі предмети, які його оточують. Вдома – олівці, коли ними малюють; кубики, м'ячі, коли ними грають; мильні бульбашки, коли вони лопаються і т.д. На прогулянці нехай змусять звучати камінь, дерево та інші матеріали, б'ючи по них. Коли ж дитина, нарешті, переконається, що всі предмети можуть видавати звуки, можна переходити до поясненням про те, як виникли перші музичні інструменти.

Б'ючи по камінню, дереву, первісна людина прислухалася до отриманого звуку. Ритмічні удари супроводжували танці. Використовуючи різні за характером звуки, люди спілкувалися між собою на відстані (також, як зараз ми використовуємо телефон), повідомляючи новини, попереджаючи про небезпеку. В Африці, наприклад, сигнальні удари барабана повідомляли про наближення небезпеки.

Всі духові інструменти народжувалися також завдяки природі. Порожнинні стебла рослин, насіння дерев, кора, черепашки можуть звучати, якщо подути в них особливим способом. Всі вони і були давніми родичами сучасних духових інструментів, які виготовляють з дерева, металу, пластмаси. А натягнута стрілою тятива звучала так красиво і ніжно, що первісна людина змогла створити струнні інструменти.

Після таких бесід можна запропонувати дітям поекспериментувати з предметами, які звучать, і створити саморобні ударні, струнні, духові інструменти самостійно або за допомогою батьків. Оркестр з таких інструментів обов'язково повинен зазвучати, а музику нехай дитина придумає сама (вільний ритм, мелодії, що складаються з хаотичних звуків). Засобами виразності такої «музики» можуть служити прискорення, уповільнення, посилення, загасання, тембри «інструментів». П'єси можуть називатися: «Народження вітру», «Нічне шарудіння», «Жаб'ячий концерт», «Чарівний ліс», «Свято на острові Чунга-Чанга» тощо.

Окрім відомих музичних інструментів, запропонуйте дитині самій створити якийсь звуковий прилад і придумати йому назву. Наприклад, зв'язка ключів може стати інструментом «ключола», дрібні предмети в склянці – «шумофоном», набір дитячих цеглин і паличок – «рітміконом». Добре звучать також назви «віола» – так можна назвати «струнний» інструмент, «гармоніум» – інструмент, який звучить музично.

Здатність осягати через власний дотик до предмету, яким може бути звук від удару по ньому, від погладжування, постукування одним пальцем, всіма або долонькою, здатність розрізняти отримані звуки, милуватися ними – все це вкрай важливо для розвитку тембрового слуху дитини.

Надалі діти зможуть дізнатися, що звук може бути гучним і тихим; високим і низьким; тривалим і коротким; може мати особливий характер або забарвлення: м'який, різкий, дзвінкий, мелодійний, густий і т. д.

Які ж ігри запропонувати, щоб ретельніше познайомити дитину зі світом звуків і продовжити розвивати аудіальне сприйняття, читайте тут. 

Про розвиток фонематичного сприймання читайте тут.

 

 

 

 

 

 

Як зацікавити дитину та мотивувати до виконання артикуляційних вправ

 

Дитина не хоче виконувати артикуляційні вправи? Часто дітям набридає щоденно одноманітно робити артикуляційну гімнастику перед дзеркалом. Та ще й буває важко всадити їх хоч на хвилину та зосередити під час виконання завдань. Як же зацікавити малечу та мотивувати до виконання артикуляційних вправ – читайте далі.

Організаційні моменти артикуляційної гімнастики

Перед початком занять дорослий повинен сам ознайомитись з правилами артикуляційної гімнастики, з переліком артикуляційних вправ, особливостями їх виконання та потренуватись «на собі».

Виконайте з дитиною невеличку зарядку. Розкажіть, що зарядку можна робити не лише зі своїми ручками, ніжками, а й з ротиком (губками, щічками, язичком) для того, щоб язичок був слухняним та чітко вимовляв усі звуки та слова.

Перед розучуванням артикуляційних вправ слід ознайомити дитину з будовою органів артикуляційного апарату.

Повідомте, що кожна вправа для ротика має свою назву (лопатка, хоботок, жабка тощо). Покажіть малюку картинки (або іграшки) з відповідним зображенням.

Потренуйтесь виконувати вправи перед дзеркалом. Для початку показуйте вправу «на собі». Далі нехай малюк за вами повторить, дивлячись у дзеркало, потім виконає вправу без дзеркала. Якщо самостійно виконати вправу не вдається (наприклад, у дитини не виходить розтягнути губи в широку посмішку як у вправі «Жабка»), можна допомогти їй своїми пальцями (наприклад, покласти два пальці на кутики ротика і злегка розтягнути їх в обидва боки до досягнення правильного артикуляційного укладу). 

Переходити до логопедичних ігор можна лише після того, як дитина самостійно навчиться правильно, точно та в повному обсязі повторювати всі рухи, які ви їй показуєте перед дзеркалом.

 

Мотиваційна логопедична гра

Домовтесь з дитиною пограти у таку логопедичну гру: щоразу, як дитина побачить предмет, назва якого збігається з назвою артикуляційної вправи, вона виконає її 5 або 10 разів (в залежності від можливостей, настрою, темпераменту дитини тощо). Рахувати зручно на пальцях однієї або двох рук – так дитина наглядно бачить, скільки ще разів їй залишилось виконати вправу. Виконуючи артикуляційні вправи, чергуйте напруження та розслаблення.

 

Увага! Використовуйте іграшки, режимні моменти, прогулянки тощо для того, щоб обіграти артикуляційні вправи і мотивувати дитину до їх виконання.

 

Варіанти виконання артикуляційних вправ

 

У зоопарку

Збираючись на прогулянку до зоопарку, не втрачайте можливість додатково потренувати м’язи артикуляційного апарату. При зустрічі з відповідними тваринками виконайте вправи для губ «Хоботок»,  «Жабка» (кожну вправу окремо, а потім почергове їх виконання «Хоботок-Жабка»), «Зупини коня», «Мавпеня»; вправи для язика «Коник», «Злий пес»; вправу для нижньої щелепи «Бегемот».

 

На дитячому майданчику

Зібрались на прогулянку? Чудова нагода для відпрацювання артикуляційних вправ. По дорозі побачили будівельний майданчик? Пригадайте артикуляційну вправу для нижньої щелепи «Підйомний кран». Майданчик знаходиться за огорожею? Виконуємо вправу для губ «Парканчик». Ідете гратись у пісочницю? Вправа для язика «Лопатка» стане вам у нагоді. А якщо візьмете з дому голку, то ще й можна виконати вправу для язика «Голочка» та потренувати почергове виконання двох вправ: «Лопатки» і «Голочки». Готуєтесь з’їжджати з гірки та гойдатись на гойдалці? Налаштуватись вам допоможуть відповідні артикуляційні вправи для язика «Гойдалка» та «Гірка».

 

У бабусі

Приїхавши у гості до бабусі, не забудьте про такі корисні артикуляційні вправи для нижньої щелепи як «Корівка», «Міцний горішок», а побачивши барана, виконайте вправу «Вперта щелепа». Також у нагоді стануть артикуляційні вправи для губ «Кролик», «Каченя», «Вареник», «Парканчик», «Беззуба бабця», «Хустинка», «Зупини коня», «Злий пес». Хочете попоїсти смачних ягід, пригадайте вправу для губ «Ласунчик». Йдете у ліс по гриби? Як же тут не потренуватись виконувати таку корисну вправу як «Грибочок»?

 

Під час режимних моментів

Протягом дня шукайте вдалу можливість та виконуйте такі вправи для язика: перед або після прийому їжі «Трубочка», «Смачне варення», «Чашечка»; у ванній кімнаті «Чистимо зубки», «Гребінець»; за нагоди «Годинник», «Барабан». Доречні артикуляційні вправи для губ: «Полоскання», «Олівець», «Вареник» та для нижньої щелепи: «Шухляда».

 

Під час ігор

Усі діти полюбляють грати у піжмурки. У цю гру можна також пограти і з застосуванням артикуляційних вправ, а саме виконати артикуляційні вправи із заплющеними очима. Адже часто із заплющеними очима дітям легше зосередитися на рухах мовленнєвих органів і контролювати їх. Приклади артикуляційних вправ із заплющеними очима знахожяться тут.

До виконання артикуляційних вправ слід поставитись із усією серйозністю. Адже для того, щоб дитина навчилась правильно вимовляти звуки рідної мови, часто буває достатньо старанно та регулярно проводити артикуляційну гімнастику, а також звертати увагу дитини на правильну вимову звука, тобто показувати його правильну артикуляцію.

 

 

 

 

 

 

 

 

Проводимо заняття з розвитку мовлення на

 

кухні

 

(граматика для старших дошкільників)

 

Часто батьки скаржаться на те, що в сучасному світі дуже важко виділити достатньо часу для занять з дітьми, особливо тоді, коли дитина вже підросла, а мама вийшла на роботу. У вільний від роботи час вона готує, пере, прибирає, а дитина часто «сама по собі». Але, як відомо, безвихідних ситуацій не буває. Далі будуть розглянуті прості приклади того, як поміж справами – навіть на кухні – можна проводити з дитиною повноцінні заняття з розвитку мовлення загалом, та граматичного аспекту зокрема.

Кухня цілком може бути не тільки місцем для приготування і вживання їжі. Кухня (а не лише логопедичний кабінет) – це безкраї простори для розвитку мовлення.

 

 

  На кухні можна:

 

üактивізувати і збагатити словник дитини іменниками і прикметниками для позначення харчових продуктів, страв, посуду, побутової техніки;

üтренуватися у суфіксальному словотворенні прикметників від іменників;

üвчити правильно узгоджувати прикметники з іменниками в роді, числі, відмінку;

üскладати з цими словосполученнями причинно-наслідкові складнопідрядні (зі сполучником «тому що») речення;

üрозвивати монологічне і діалогічне мовлення, увагу, пам'ять, аналітико-синтетичне мислення.

 

Далі наводяться приклади ігор для розвитку мовлення, які можна організувати і провести прямо на кухні. За таким прикладом можна придумати і провести безліч різноманітних і корисних занять.

 

          Логопедична гра для тренування суфіксального словотворення

 

На столі перед дитиною викладіть різноманітні продукти і продемонструйте, як можна, з'єднавши два                 продукти, отримати «новий».

           Наприклад, вибираємо шоколад і печиво. Що виходить? Шоколадне печиво.

 

          Логопедична гра для тренування узгодження прикметника з іменником в роді, числі, відмінку

 

Продовжуємо роботу з шоколадом і печивом.

 

Прибрати печиво зі столу. А чого в тебе вже немає? (Шоколадного печива.)

Повертаєте печиво на стіл. Чому ти віддаєш перевагу? (Шоколадному печиву.)

Чим ти любиш пригощати друзів? (Шоколадним печивом.)

Про що ти часто мрієш? (Про шоколадне печиво.)

 

Логопедична гра для тренування складання складнопідрядних речень пояснювального характеру

 

Запитайте в дитини:

- Як ти вважаєш, що я буду готувати?

Дитина повинна відповісти приблизно так:

- Я вважаю, що ти будеш готувати картопляне пюре, тому що ти почистила багато картоплі.

 

Логопедична гра «Чарівні страви»

 

Для створення у дитини веселого настрою можна утворити пари з продуктів, що не поєднуються між                  собою, і попросити пояснити, наприклад, чи бувають вишневі котлети або апельсиновий суп.

 

 

         

Створіть природні умови для розвитку мовлення дитини

 

Діти швидко розвиваються не в процесі навчання, а в процесі пізнання навколишнього світу, життя, в процесі спілкування. І батькам слід створити атмосферу взаємної довіри, любові, поваги, радості, співчуття і співпереживання, в якій народжується співпраця дорослого і дитини.

У дитини з народження розвинена здатність засвоювати мовлення, а пізніше і розмовляти. Про це свідчить фізіологічна сформованість головного мозку, нервової системи, органів чуття, артикуляційного апарату. Малюк у віці двох років вже починає спілкуватися з тими, хто його оточує, за допомогою мови. І основне завдання батьків – всебічно розвивати усне мовлення, в яке дитина «вростає сама по собі» (Л. С. Виготський). Малюк, звертає увагу вчений, сотні разів чує правильне висловлювання дорослого і, здається, засвоює його. Але раптом, коли починає промовляти фразу самостійно, робить помилку. Наступного разу робить «відкриття» – вимовляє правильно. Тобто, згідно психологічним закономірностям розвитку мовлення, дитина повинна сама «дійти», зрозуміти правила говоріння, які використовують дорослі, сама зробити «відкриття», переосмислити отримані знання та досвід. Це свідчить про творчий характер розвитку мовлення.

Усне мовлення має свої особливості. Це – інтонація, темп, виразність, емоційність, окрас, імпровізація, своєрідність. Складовими її є міміка, жести, паузи, погляд, вираження почуттів. Це «живе» мовлення. А значить воно виражає всю гаму почуттів людини: радість, сміх, образу, гнів, незгоду, гордість, милосердя ... І лише з часом усне мовлення можна характеризувати за лексичним запасом, граматичними конструкціями, наголосу, логіці викладу думок. Часто кажуть: «Яке мовлення - таке й мислення».

 

Поради логопеда батькам щодо поліпшення показників розвитку усного мовлення у дітей

 

Дітей раннього віку необхідно спонукати до сприйняття і розуміння мовлення. Для цього слід прослуховувати або виконувати самостійно колискові пісні, промовляти потішки, лічилки, коротенькі віршики, які мають ритмічну структуру. При цьому обов'язково викликати у малюка позитивні емоції. Також необхідно постійно збагачувати словниковий запас дитини назвами навколишніх предметів, іграшок; вчити розуміти суть цих слів у буденних ситуаціях, відповідати на питання: Хто це? Що це? Поповнювати словник словами-визначеннями (прикметниками), вчити відповідати на питання: Який? Яка? Яке? Які?, розуміти і відповідати на запитання: Що робить? Викликати інтерес до розмови з дорослими. Вчити розуміти почуте, слухати пояснення сюжету прочитаного твору, спонукати наслідувати деякі повторення у віршах, казках, піснях; розучувати короткі віршики.

Працюючи над збагаченням усного мовлення дітей середнього і старшого дошкільного віку, необхідно поступово розширювати словниковий запас різними частинами мови. Формувати культуру мовлення, стежити за виразністю, чіткістю, природньою інтонацією. Розвивати вміння відповідати на питання про зміст твору, частково або повністю переповідати його. Самостійно складати розповідь з власного досвіду («Що я бачив?», «Який у мене папуга?»). Розучувати скоромовки, лічилки, вірші, казки, загадки, прислів'я, а також розрізняти їх за жанром і використовувати в різних життєвих ситуаціях. Продовжувати формувати вміння робити паузи, регулювати силу, висоту голосу, темп мовлення. Також у цьому періоді мовленнєвого розвитку необхідно звернути увагу на звукову культуру мовлення: перевірити наявність усіх звуків і чистоту їх вимови (дитина не повинна пропускати, спотворювати і підміняти звуки); здатність чути і розрізняти звуки в словах (фонематичний слух).

Дитина, яка звикла, що нею керують і пригнічують, не може самостійно мислити, діяти, розуміти інших. Потрібно виховувати вміння спілкуватися. Батькам дуже важливо сформувати правильну поведінку дитини в різних видах спілкування. Дитина повинна усвідомлювати, що спілкування необхідне їй в житті, зокрема для взаєморозуміння. Слід надати дитині можливість самостійно мислити, шукати рішення, аналізувати свої дії, висловлювати свої думки.

 

Для того, щоб дитина навчилася навичкам вільного спілкування, необхідно:

üНе нав'язувати їй норми поведінки, а зробити їх способом життя.

üНе повчати, а жити разом з дітьми, бути прикладом для наслідування.

üФормувати особистісні якості через аналіз своєї поведінки, думок і почуттів.

üПривчати самостійно приймати рішення, відповідати за свою поведінку.

üНавчати взаємодіяти у спільній діяльності.

 

 

 

Розвиток мислення та зв’язного мовлення за допомогою казок

 

Казка – це універсальний засіб розвитку, виховання і навчання дітей раннього і дошкільного віку. Прослуховування казок дозволяє розширити, збагатити словниковий запас, закласти міцний фундамент зв'язного мовлення. Адже казки, як правило, включають в себе повторення, багаторазове прослуховування яких сприяє запам'ятовуванню слів і окремих виразів і, отже, поповнення пасивного словника.

Варто тільки згадати такі казки, як «Колобок», «Ріпка», «Рукавичка», «Коза-Дереза» та інші. Діти, слухаючи казку, із задоволенням повторюють разом з дорослими пісеньки головних героїв, початок і кінець казки і т. д. Драматизація казки сприяє розвитку вміння вести діалог, а переказування - навчає монологічного мовлення, розвиває пам'ять.

 

Використання казок для розвитку мислення

 

Дітям старшого дошкільного віку казка надає можливість задуматися, усвідомити такі складні категорії, як «добро» і «зло», сприяє формуванню морально-етичних цінностей.

А ще, використовуючи казки, можна навчити дітей мислити, відстоювати свою думку, мати власну точку зору.

З дітками більш старшого віку можна побудувати дуже цікаву роботу з казкою, використовуючи різні методи – гру, бесіду і навіть дискусію. Під час таких ігор, як «Якби я був ...», «Добре - погано», «Придумай своє закінчення казки» та інших, можна:

§  вчитися мислити, порівнюючи і аналізуючи;

§  розвивати уяву, фантазію;

§  удосконалити навички монологічного та діалогічного мовлення.

Аналізуючи казки, дорослому слід так побудувати взаємодію, щоб спонукати дитину до роздумів, порівняння, узагальнення. Наприклад, можна порівнювати позитивних і негативних персонажів однієї казки, або підбирати до створеного дорослим образу персонажів з різних казок. А ще можна придумувати загадки до певної казки чи персонажу, «переселяти» героя однієї казки в іншу, і навіть самим придумувати казки.

 

Вчимо дитину формувати власні умовиводи

 

Працюючи з казками, слід приділити особливу увагу аналізуванню характерів героїв та їх вчинків. Адже, як правило, кожен казковий герой є яскравим втіленням позитивних чи негативних якостей і сприймається дитиною однозначно. Але не все так просто, як здається на перший погляд.

Для того, щоб дитина могла сформувати власні умовиводи, дорослому слід вміло направити хід її думок у правильному напрямку.

Пропонуємо зразок порівняльної характеристики протилежних персонажів: Василини Премудрої і Баби Яги. Бесіду можна повести так:

§  Чому Василину називають Премудрою? (Очікувана відповідь: «Тому що вона багато знає».) Слово «премудрий» походить від слова «мудрість». Однак мудрість – це не тільки знання, а й розважливе, грамотне їх застосування. Адже кожен знає, що гратися із сірниками – небезпечно. Але часто, коли мами немає вдома, діти все ж беруть і підпалюють їх. Це мудрий вчинок? Хоча діти мають знання, вони неправильно їх використовують. Так чому Василину називають Премудрою?

§  Чи можна вважати мудрою Бабу Ягу? (Очікувана відповідь: «Ні, вона не розумна».) Баба-Яга – це відьма. А слово «відьма» походить від слова «відати», тобто багато знати. Напевно ви чули вислів: «Не відає, що творить». Бабу-Ягу називають відьмою тому, що вона багато знає про властивості рослин і звички тварин. Згадайте, для чого Баба-Яга використовувала свої знання? (Очікувана відповідь: «Вона використовувала їх для нехороших вчинків».)

§  І так, нам вдалося з'ясувати, що і Василина Премудра, і Баба-Яга розумні і багато знають. Проте чи однаково вони використовують свої знання? Значить знання можна використовувати, направляючи їх як на добро, так і на зло.

 

 

 

 

Розвиток уяви та зв’язного мовлення за допомогою казок

 

Одним з важливих, ефективних і перевірених способів розвитку словесної творчості у дітей завжди була казка. Адже саме казка найкращим чином активізує дитячу уяву і творче мислення, служить зразком літературної мови і засобом розвитку зв'язного мовлення, джерелом образів і сюжетів. Виявляється, казки можна не тільки читати! Про систему методів роботи з казками далі і піде мова.

Придумування продовження казок

Казки часто не мають відкритого фіналу, навпаки закінчення часто чітке і логічне: ріпку витягнули, колобка з'їла Лисиця, Попелюшка і Принц одружилися. Дитині можна запропонувати поміркувати, що ж могло статися далі в житті персонажів. Варіанти продовження у дітей можуть бути різними, залежно від рівня їх сприйняття та аналізу казки, розвитку творчої уяви.

 

Зміна кінцівки казки

Дитині пропонується змінити кінцівку казки, яка їхї не влаштовує. Наприклад, у народних казках «Колобок», «Рукавичка» або в авторських «Русалонька» Г. Х. Андерсена.

 

Спеціальне вирішення проблемного питання, поставленого до казки

Важливо гарненько подумати над проблемою, яка спонукала б дитину фантазувати, допомагати улюбленим героям шукати вихід зі складних ситуацій, придумувати кілька версій і вибирати з них одну. Для цього потрібно вчитися мислити і придумувати. Наприклад: Принцеса всю ніч лежить на горошині і не може заснути. Потрібно винайти щось таке, що допоможе Принцесі спокійно заснути.

 

Заміна ситуацій у знайомих казках

Вкотре читаючи дитині добре знайому казку, потрібно домовитися щось у ній змінити. Спочатку незначні зміни вносить дорослий, але так, щоб спонукати дитину фантазувати: «А давай зробимо так, щоб ...»

 

Заміна характерів персонажів казки

Улюблені казкові образи, з якими зустрічається дитина безліч разів, формують у неї стереотипи і стереотипне мислення. А для того, щоб розвивати креативність, оригінальність, запропонуйте дитині придумати нову казку, наділивши головних персонажів давно відомої казки новими якостями.

 

Складання казок з персонажами з інших казок

Можна запропонувати дитині створити нову казку, в якій братимуть участь персонажі з інших казок. Для початку доцільно підібрати ілюстрації з їх зображеннями і уважно їх розглянути, згадати історію кожного, а потім «перемістити» їх у нові обставини.

 

Складання казок про фантастичні країни і світи

Звичайно, такі країни придумують спочатку самі дорослі і допомагають дітям дати їм назви: «Тілі-вілі-тряндія», «Небувалія» і т.д. Дитина розповідає про країни за таким планом: 1. Хто живе в цій країні? 2. Що вони роблять? 3. Як ми туди потрапимо? 4. Що там будемо робити? 5. Що привеземо з цієї країни на пам'ять?

Застосовуючи вищевказані способи роботи з казками, ви не тільки будете всебічно розвивати свою дитину, ви також повною мірою забезпечите якісне та цікаве спільне проведення часу.

 

 

 

Ігри з картинками: розвиваємо, навчаємо, виховуємо

 

Часто батьки не здогадуються, наскільки корисними можуть бути картинки в процесі організації та проведенні логопедичних ігор з дітьми. Картинки - предметні і сюжетні - потрібні тоді, коли необхідно зосередити увагу дитини на ознаках, окремих частинах і деталях предмета чи явища, закріпити набуті нею уявлення про навколишній світ. Також картинки можуть стати незамінним помічником і в моральному вихованні малюків, допомагаючи закріпити певні почуття і емоції, визначити ставлення до того, що зображено.

Логопедичні ігри з картинками з молодшими дошкільниками

У молодшому дошкільному віці дітей слід навчати впізнавати і називати прості предмети за ознаками, розрізняти за формою, кольором, величиною. Зіставлення предмета з його зображенням може бути спеціальним завданням логопедичної гри.

З використанням картинок можна проводити такі нескладні логопедичні ігри: дорослий називає предмет або групу предметів і ставить завдання («Що де росте», «Хто де живе», «Що потрібно ляльці», «Ми працюємо в городі» і т.д.), а дитина повинна підібрати відповідне зображення. Можна також запропонувати посадити квіти, розставити меблі, одягнути ляльку на прогулянку, облаштувати ляльці кімнату, приготувати обід, побудувати гараж і поставити там машини. Кожну логопедичну гру потрібно підбирати і проводити згідно з рівнем розвитку дитини і обов'язково враховуючи її життєвий досвід.

 

Логопедичні ігри з картинками з середніми дошкільниками

У процесі дорослішання і удосконалення ігрової діяльності ускладнюється характер ігрових дій і правил: складніші ігрові елементи, частіше з'являються ролі, змагання. У середньому дошкільному віці батькам слід не тільки вести дитину від картинки до слова, а й навпаки: навчати відгадувати предмет за описом. Величезне значення набуває процес загадування і відгадування загадок. З дітьми цієї вікової групи проводяться такі логопедичні ігри, за допомогою яких діти вчаться самостійно знаходити загальні ознаки у предметів і відповідно групувати їх. Наприклад, «Підбери пару», «Відгадай», «Назви одним словом», «У кого який предмет» і т.д.

 

Логопедичні ігри з картинками зі старшими дошкільниками

Дуже зручно використовувати картинки для навчання дітей старшого дошкільного віку: впізнавати об'єкт за описом, виділяти частини з цілого, з частин складати ціле, групувати предмети за загальними ознаками, зіставляти і класифікувати їх.

 

До того ж логопедичні ігри з використанням картинок допомагають здобувати знання, які пізніше можуть бути використані в практичній діяльності.

 

Для цього можна організувати і провести наступні ігри: «Розкажи все, що знаєш про предмет», «Школа», «Магазин», «Пошта», «Ресторан» і т.д. Такі ігри допомагають закріпити вміння аналізувати і синтезувати, отримати нові знання, а також використовувати їх в різних умовах і ситуація.

 

 

 

 

 

Терміни появи звуків у дітей

 

Терміни появи у дітей голосних і приголосних звуків індивідуальні та залежать від умов розвитку мовлення, а також від індивідуальних особливостей розвитку дитини. Однак можна орієнтуватись на загальноприйняті норми.

Норми появи голосних та приголосних звуків у дітей

Вік дитини – 1-2 роки

Голосні звуки – [а], [о], [е].

Приголосні звуки - [п], [б], [м].

Вік дитини – 2-3 роки

Голосні звуки – [і], [и], [у].

Приголосні звуки - [ф], [в], [т], [д], [н], [т'], [д'], [н'], [г], [к], [ґ],[х], [й].

Вік дитини – 3-5 років

Приголосні звуки - [с], [з], [ц], [дз], [с'], [з'], [ц'], [дз'], [ш], [ж], [ч], [дж], звукосполучення [шч].

Вік дитини – 5-6 років

Приголосні звуки - [л], [л'], [р], [р'].

У три роки у дитини зникає загальна пом’якшеність мовлення.

У чотири роки дитина здатна підтримати розмову, висловити думку простими поширеними реченнями, а також складними реченнями.

У п’ять років дитина вже здатна виділити у слові перший і останній звуки, підібрати слова з потрібним звуком, інтонаційно виділити вказаний звук у слові.

У шість років дитина повинна правильно та чітко промовляти усі звуки рідної мови. Діти цього віку здатні визначити кількість звуків у слові, їх порядок, місце звука у слові, поділити слово на склади, виділити наголошений склад, користуватися схемою звукового налізу слів тощо.

 

Порівнюючи показники мовленнєвого розвитку дитини з загальноприйнятими нормами, пам’ятайте що терміни появи звуків залежать від індивідуальних особливостей розвитку дитини та умов розвитку мовлення.

 

Якщо у вас виникають сумніви щодо будь-якого аспекту мовлення дитини (звуковимови, зв’язного мовлення тощо), зверніться за консультацією до логопеда.

 

 

 

Етапи виправлення мовленнєвих порушень у дітей

 

З дітьми, у яких спостерігаються нескладні порушення звуковимови, батьки можуть працювати самостійно. У середніх, старших дошкільників, а також школярів такими логопедичними порушеннями є:

·        нечітка вимова чи змішування звуків однієї-двох артикуляційних груп (наприклад, свистячих і шиплячих звуків);

·        нечітко вимовлені звуки легко викликаються або піддаються виправленню (наприклад, міжзубна вимова свистячих звуків);

·        при правильній вимові спостерігаються незначні порушення фонематичного слуху.

 

Логопеди повинні працювати з дітьми у випадках, коли:

·        порушена вимова кількох груп звуків (наприклад, свистячі і шиплячі, сонорні та глухі або дзвінкі);

·        має місце загальна нечіткість мовлення;

·        недостатній розвиток лексико-граматичного аспекту мовлення (тобто якщо діти на питання дають бідні, нерозгорнуті відповіді, не вміють правильно вживати слова, перекручують їх, переставляють склади, закінчення) тощо.

 

 

 

ПОСЛІДОВНІСТЬ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ ПО ВИПРАВЛЕННЮ ЗВУКОВИМОВИ У ДІТЕЙ

 

1-й етап - підготовчий

 

Починається з ігор та вправ, які направляють увагу дитини на звукову сторону мовлення, вчать її слухати, правильно впізнавати і розрізняти звуки в словах, розвивають слухову увагу. Якщо у дитини язик і губи малорухливі, слід проводити відповідні артикуляційні вправи. Для формування правильного мовленнєвого видиху проводиться дихальна гімнастика.

Перед початком занять з логопедом з постановки звуків (чи логопедичних занять в домашніх умовах), а також перед виконанням артикуляційної гімнастики обов’язково слід познайомити дитину з будовою мовленнєвих органів, які знаходяться в її ротику.

 

2-й етап - постановка звуку

 

Починається логопедична робота з повторення дитиною звуку за дорослим (цього часто виявляється достатньо). У разі невдачі дорослий перед дзеркалом показує положення губ, язика під час вимови певного звуку, детально все коментує та направляє дитину.

Слід звернути увагу дитини на температуру повітря, що видихається, дати відчути на долоньці теплий потік при вимові шиплячих звуків [ш, ж, ч, шч] і холодний – при вимові свистячих [с, з, ц]. Також потрібно нагадати про вібрацію голосових зв'язок при вимові дзвінких звуків [з, ж] і її відсутність при вимові глухих звуків [с, ш].

 

3-й етап - автоматизація звуку

 

Закріпити правильну вимову в складах допомагають різні логопедичні ігри на звуконаслідування (наприклад, листочки шумлять в лісі «шу-шу-шу» – на звук [ш], жук летить «жу-жу-жу» – на звук [ж]).

Коли дитина добре вимовляє звук ізольовано і в складах, можна переходити до логопедичних ігор, де він включений в слова, словосполучення, речення (спеціальні логопедичні доміно, лото), і нарешті до розучування віршів, логопедичних чистомовок та скоромовок, розповідання казок, опису сюжетних картинок.

 

4-й етап - диференціація звуків

 

На даному етапі логопедичної роботи звуки, які часто змішують і плутають діти ([с] - [ш], [з] - [ж], [р] - [л] та інші), порівнюють за артикуляцією, звучанням, смисловою функцією.

До диференціації приступають після постановки та автоматизації кожного зі звуків в самостійному мовленні. Найефективнішими формами корекційної роботи залишаються логопедичні ігри та вправи, але на цьому етапі вони ускладнюються.

Також логопедичні ігри та вправи позитивно впливають і на психічний стан дитини. Вони розвивають уважність, спостережливість, активність, покращують пам'ять і мислення.

 

 

 

Діагностика мовлення дитини в домашніх умовах

 

Серед дошкільнят, як і серед школярів, завжди були діти з чітко вираженими мовленнєвими порушеннями. Порушення звуковимови в ранньому віці (від 1,5 до 2,5 років) пояснюється недостатнім загальним розвитком дитини, несформованістю артикуляційного апарату. Однак 4-5-річні діти самі починають помічати недоліки вимови і нерідко дуже болісно переживають це. Вони уникають слів з «важкими» звуками, соромляться говорити. Мовленнєві порушення залишають відбиток і на психічному розвитку особистості. Такі діти часто пасивні, нервові, погано контактують з оточуючими.

Виправлення звуковимови починають з логопедичного обстеження загального стану розвитку мовлення, звуковимови і фонематичного (мовленнєвого) слуху. Далі аналізують характер виявлених недоліків і визначають шляхи їх усунення.

Починати логопедичну діагностику доцільно з бесід на знайомі для дитини теми: «Які у тебе є іграшки?», «Де ти був учора, що бачив?» тощо або запропонувати розповісти вірш, переказати добре відому казку.

З метою більш глибокого вивчення мовлення проводять спеціальне логопедичне обстеження. Для його проведення потрібно підібрати іграшки або малюнки, в назвах яких присутні складні для вимови звуки, які стоять на початку, в середині та в кінці слова. Наприклад:

·         слова на звук [С] - сонце, велосипед, автобус;

·         слова на звук [С'] - сім, сусід, лось;

·         слова на звук [З] - замок, коза, хмиз;

·         слова на звук [З'] - зяблик, поезія, колодязь;

·         слова на звук [Ц] - цап, яйце, палац;

·         слова на звук [Ц'] - ціль, оцінка, заєць;

·         слова на звук [Ш] - шапка, кішка, душ;

·         слова на звук [Ж] - жук, лижі, багаж;

·         слова на звук [Ч] - черепаха, хлопчик, ключ;

·         слова на звук [ШЧ] - щука, вощина, плащ;

·         слова на звук [Л] - лампа, ялинка, дятел;

·         слова на звук [Л'] - літо, пальма, учитель;

·         слова на звук [Р] - риба, корова, помідор;

·         слова на звук [Р'] - ряжанка, двері.

Таке логопедичне завдання можна використовувати для перевірки звуковимови дітей всіх вікових категорій. З метою посилення інтересу можна запропонувати малюкам самим виймати малюнки або іграшки з коробки або чарівного мішечка.

Для того, щоб уточнити, які саме звуки дитина вимовляє неправильно, їй потрібно поставити додаткові запитання таким чином, щоб у відповіді прозвучало слово з «проблемним» звуком. Наприклад, "Хто плаває у акваріумі?" - "Риба".

Вивчаючи мовлення дитини, можна також перевірити стан фонематичного слуху. Встановити, наприклад, чи помічає дитина правильну чи неправильну вимову у дорослих, чи усвідомлює, що сама припускається тієї чи іншої помилки. На цю тему на сайті є статті: Розвиток фонематичного сприймання, Ігри для аудіального розвитку дитини.

Дані проведеного логопедичного обстеження слід зафіксувати в спеціальному зошиті, куди потрібно внести перелік звуків, які дитина вимовляє неправильно, особливості вимови (пом'якшення вимови приголосних, відсутність звуку, звук-замінник - [С] - [Ш] (сиска - шишка) і т. д.)

Провівши таку логопедичну діагностику, можна отримати загальну картину стану звуковимови дитини і намітити шляхи усунення мовленнєвих порушень. Для швидкої логопедичної діагностики в домашніх умовах на сайті є експрес-тест: Тест на визначення рівня розвитку мовлення дитини. Окрім звуковимови, слід також обстежити стан граматичного ладу мовлення, зв'язного мовлення, обсяг словникового запасу тощо. Для цього читайте статтю: Логопедичне обстеження: теорія, практика, корекція

Якщо ж самостійно не вдається діагностувати недоліки звуковимови або ж виникають труднощі у корекційній роботі, тоді слід звернутися до логопеда, який, володіючи різноманітними методиками, схемами, прийомами завжди зможе комплексно провести логопедичне обстеження і підібрати корекційну програму, виходячи з індивідуальних особливостей кожної дитини.