Артикуляційні вправи для язика

 

Для формування правильної та чіткої звуковимови необхідно виконувати логопедичні вправи для розвитку мовленнєвого апарату. Такі вправи сприятимуть виробленню точних, координованих рухів органів артикуляції, допоможуть попередити мовленнєві порушення або подолати ті мовленнєві вади, що вже існують.

Під час виконання артикуляційних вправ для язика обовʼязково слідкуйте за тим, щоб мʼязи обличчя дитини були розслабленими, губи не округлювалися і не загорталися всередину рота, рухався тільки язик, а нижня щелепа залишалась нерухомою.

Артикуляційна вправа «Лопатка»

Усміхнутися, відкрити рот, широкий розслаблений язик злегка висунути із рота і покласти на верхню губу. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Артикуляційна вправа «Голочка»

Усміхнутися, висунути язик, зробити його вузьким. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10. Слідкувати, щоб кінчик не загинався.

Артикуляційна вправа «Голочка - Лопатка»

Почергово виконувати вправи «Голочка» та «Лопатка» (робити язичок то широким, то вузьким). Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Годинник»

Відкрити рот, губи розтягнути в посмішці, кінчиком вузького язика тягнутися то до правого, то до лівого вуха (в різні куточки язика). Рахунок: 1-2. Слідкувати, щоб щелепа і губи не рухались.

Артикуляційна вправа «Гойдалка»

Відкрити рот і гострим кінчиком язика почергово  тягнутися то до підборіддя, то до носа. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Гірка»

Відкрити рот, заховати кінчик язика за нижні зуби, а спинку язика підняти вгору. Показати круту гірку. Рахунок: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Артикуляційна вправа «Трубочка»

Висунути широкий язик, бокові краї язика загнути вгору. Подути в трубочку, що утворилась. Виконувати в повільному темпі. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Чашечка»

Відкрити широко рот, висунути язик. Кінчик і бічні краї язика підняти до верхніх зубів, але не торкатись їх. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Артикуляційна вправа «Смачне варення»

Рот відкрити. Язиком облизати верхню губу, виконувати рух зверху вниз, ховаючи язик вглибину рота. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Проколи кульку»

Рот закритий. Рухаючи язиком вліво-вправо, намагатись «проткнути» ним то ліву, то праву щоки. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Чистимо зубки»

Відкрити рот і кінчиком язика «почистити» зуби з внутрішньої сторони верхнього і нижнього зубного ряду, виконуючи рухи зі сторони в сторону та зверху вниз. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Маляр»

Відкрити рот, «побілити» язиком піднебіння, виконуючи повільні рухи від верхніх зубів у глиб рота і назад. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Коник»

Відкрити рот, присмоктати язик до піднебіння  і різко відірвати, клацнувши ним. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Грибочок»

Присмоктати язик до піднебіння, широко відкрити рот. Спинка язика – це капелюшок гриба, а підʼязикова вуздечка – ніжка.

Артикуляційна вправа «Барабан»

Відкрити рот. Підняти язик до альвеол («горбики» за верхніми зубами). Утримуючи таке положення, швидко стукати язиком,промовляючи: «т-т-т», «д-д-д», «тд-тд-тд».

Артикуляційна вправа «Злий пес»

Висунути широкий, розслаблений язик і покусати його: спочатку тільки кінчик, потім від кінчика до середини і від середини до кінчика. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Гребінець»

Висунути широкий і розслаблений язик. «Розчесати» його зубами від кінчика до серединки, а потім від серединки до кінчика. Рахунок: 1-2.

 

 

 

Артикуляційні вправи із заплющеними очима

 

Артикуляційні вправи необхідні для розвитку органів мовлення: для нормалізації швидкості та відпрацювання точності, ритмічності рухів, переключення з однієї артикуляційної пози на іншу.

Інколи із заплющеними очима дітям легше зосередитися на рухах мовленнєвих органів і контролювати їх.

Артикуляційні вправи із заплющеними очима

Варіант 1

Заплющити очі, відкрити нешироко рот:

облизати верхню губу;

торкнутися кінчиком язика нижньої губи, провести язиком по нижніх альвеолах (горбиках);

провести язиком по верхніх зубах;

покласти язик на нижню губу.

Закрити рот, ковтнути слину, розплющити очі.

Варіант 2

Заплющити очі, відкрити нешироко рот:

порухати нижньою щелепою вліво-вправо;

торкнутися кінчиком язика твердого піднебіння, поводити по ньому язиком;

облизати нижню губу;

знайти кінчиком язика верхні альвеоли (горбики);

опустити язик за нижні зуби.

Закрити рот, ковтнути слину, розплющити очі.

 

Порада логопеда! Не розпочинайте артикуляційну гімнастику, якщо у дитини немає носовичка та не вимиті руки. Інколи доводиться показувати пальчиком дитини точне розміщення язика у роті. Також для цього доречно використовувати гігієнічні ватні палички. Як правило, під час виконання артикуляційних вправ у дитини виділяється слина. Після кожного виконання вправи нагадуйте: «Закрий ротик. Ковтни слину».

 

 

 

 

 

 

 

Основні правила артикуляційної гімнастики

 

Підготувати дитину до оволодіння правильною звуковимовою допоможуть спеціальні логопедичні артикуляційні вправи. Вони необхідні для засвоєння та закріплення певних положень губ і язика, які є різними, в залежності від вимови того чи іншого звуку.

Виконувати артикуляційні вправи потрібно систематично, лише тоді можна досягнути бажаного результату.

Для того, щоб дитина не втрачала інтересу до логопедичних занять, можна придумувати різноманітні ігри, використовувати дитячі вірші та картинки.

Основні правила артикуляційної гімнастики

 

·        Заняття має проводитись щоденно протягом 10-15 хвилин.

·        Кожну вправу необхідно повторити 5-10 разів.

·        Наприкінці кожної вправи органи мовленнєвого апарату повинні повернутись у вихідне положення, а потім - у стан спокою.

·        Кожну вправу слід виконувати повільно, чітко, ритмічно, рахуючи подумки (за необхідності дорослий може рахувати вголос).

·        Використовуючи дзеркало, потрібно слідкувати за тим, щоб у дитини працювали лише ті м'язи, які тренуються у даній вправі. Шия та плечі не повинні напружувтись.

·        Під час виконання вправ можна використовувати свою долону та долоню дитини для імітації рухів язика.

·        Артикуляційна гімнастика не повинна набридати дитині та спричиняти її перевтому.

 

 

 

Коротка вуздечка язика: діагностика, розтягування, постановка звуків

 

Коротка вуздечка виглядає як джгутик під язиком, що з’єднує його нижню поверхню з дном ротової порожнини. Якщо під’язикова вуздечка вкорочена, дитина не зможе правильно вимовляти звуки, які вимагають підйому язика вгору (шиплячі звуки [ш], [ж], [ч], [щ] та [р]).

 

Діагностика короткої вуздечки язика

 

Попросіть дитину широко відкрити рот (як при вимові звука [е]) та підняти язик вгору. Дитина повинна дістати до альвеол (горбиків за верхніми губами) та до основи верхніх зубів. Якщо дитині не вдалося це зробити, під’язикова вуздечка вважається вкороченою. Під час того, як дитина буде тягнутись язиком вгору, ви побачите, що під’язикова вуздечка натягується, стає тоншою та обмежує підйом язика. Якщо ж дитина не піднімає язик через недостатню рухливість м’язів, то ви побачите, що язик тремтить, сіпається, опускається вниз або ж відхиляється вбік.

Коротка вуздечка язика легко розтягується на необхідну довжину за допомогою спеціального комплексу логопедичних вправ. Якщо вуздечка дуже коротка, для її розтягування може знадобитись більше часу (близько трьох місяців).

 

Логопедичні вправи для розтягування короткої вуздечки язика

 

Логопедична вправа «Коник»

 

Присмоктати язик до піднебіння (за верхніми зубами на альвеолах)  і різко відірвати, імітуючи клацання копит коника. З кожним разом намагатись рот відкривати якнайширше. Нижня щелепа під час виконання вправи повинна бути нерухомою. Для цього її можна на початкових етапах притримувати рукою за підборіддя. Також слід поступово підсилювати напруженість язика під час клацання.

 

Логопедична вправа «Грибочок»

 

Присмоктати язик до піднебіння (за верхніми зубами на альвеолах). Не відриваючи язик від піднебіння, намагатись широко відкривати рот. Дитині слід пояснити, що спинка язика – це капелюшок гриба, а під’язикова вуздечка – його ніжка. І дитині необхідно виростити величезного гриба.  Рот відкривати до тих пір, поки язик сам, клацнувши, відірветься від альвеол. З кожним разом намагатись ширше відкривати рот.

Вуздечка язика вважається розтягнутою, коли ці вправи вдається з легкістю виконувати при широко відкритому роті (як при вимові звука [е]).

 

Правила виконання логопедичних вправ для розтягування короткої вуздечки язика

 

  ØПід час виконання логопедичних вправ ротик слід відкривати максимально широко, але так, щоб дитина могла дотягнутись кінчиком язика до альвеол.

ØВсі рухи слід виконувати близько до межі можливого.

ØПам’ятайте, що виконувати ці вправи для дитини фізично важко: язик може втомлюватись, під’язикова вуздечка може створювати больові відчуття. Тому час від часу давайте дитині відпочити.

Для розтягування під’язикової вуздечки можна також використовувати логопедичний масаж. Слід звернутись за консультацією до логопеда і спеціаліст підбере індивідуально для кожної дитини необхідні  вправи.

 

 

Логопедичні прийоми, які активізують

 

вживання нових слів у мовленні дитини

 

Логопедичні прийоми словникової роботи з дітьми молодшого дошкільного віку (другий-третій рік життя) можна об’єднати в дві групи: прийоми, які допомагають дитині виділити у мовленні дорослих нове слово, запам’ятати його, зрозуміти значення (це – поповнення, збагачення і уточнення словника), та прийоми, які сприяють частому вживанню слова у мовленні дитини (це – активізація словника).

 

Логопедичні прийоми для активізації вживання нових слів

 

Логопедичний прийом "Запитання"

До логопедичних прийомів, що активізують вживання нових слів, належать, перш за все, запитання. Про предмети малюків питають як в простій формі: Хто це? Що це? – так і в складнішій: У що одягнений? Що везе? Кому шиє? Чим чистить?

Про знайомі дії в знайомій обстановці (наприклад, під час виконання режимних моментів) діткам задають не тільки такі запитання: Що ти робиш? Що робить мама? Їх треба питати також про те, що вони робили, що збираються робити. Це допомагає засвоїти взаємозв’язок і послідовність дій, закріпити вміння орієнтуватись у часі.

Запитання причинно-наслідкового характеру: Чому? Коли? Як? Куди? – важкі. Проте їх обов’язково потрібно вживати, пам’ятаючи про те, що діти починають розуміти реальні відношення між предметами раніше, ніж можуть виразити це словами.

Здатність розуміти питання про якості і властивості предметів: Яка? Який? Яке? – і відповідати на них також формуються поступово.

 

Логопедичний прийом "Порівняння"

Порівнюючи, діти виокремлюють ознаки, якості, помічають характерне, називають те, що помітили. Проте здатність порівнювати, співставляти об’єкти у цьому віці лише починає формуватися. Малюки часто, обстежуючи предмети, «приміряють» їх, співвідносячи, наприклад, геометричну форму з відповідними отворами в розвиваючій іграшці.

 

Мовленнєві вправи

Вони передбачають закріплення в пам’яті малюка назв предметів, дій, якостей, відношень, кількості. Логопедичний прийом «Назви слово» використовується для активізації іменників у мовленні («Що це? Що можна прасувати? – Сорочку, плаття, штани»); дієслів (Що робить лікар, вчитель, двірник?); прикметників та інших частин мови.

 

Логопедичний прийом "Продовження сказаного"

Цей логопедичний прийом використовується під час читання чи розповіді знайомих текстів: казок, віршів. Наприклад: «Жили-були дід і … баба», «Пішов котик на торжок, купив котик … пиріжок», «Жив-був дід та баба, і була в них Курочка … Ряба».

Отже, навчаючи дитину активному, правильному використанню нових слів, потрібно обов’язково контролювати цей процес, що створюватиме передумови для подальшого формування та вдосконалення мовлення.

 

 

Білінгвізм, або двомовність, у дітей

 

Існуюче двомовне середовище в нашому суспільстві може позначитися на мовленні дитини як позитивно, так і негативно. Якщо дорослі, які оточують дитину, розмовляють правильно і чисто, дитина автоматично успадкує правильне мовлення. Якщо ж мовлення дорослих спотворене, перевантажене некоректними формами висловлювань, жаргонами, - відповідним буде і результат. Адже мозок дитини, її центральна нервова система, органи чуття, артикуляційний апарат сформовані таким чином, що дитина з народження здатна засвоювати кілька мов одночасно.

 

Однак тільки успадкування та запам'ятовування для оволодіння вмінням розмовляти недостатньо. Потрібна щоденна, послідовна, цілеспрямована робота з розвитку усного мовлення.

 

Для того, щоб запобігти виникненню «суржику», слід обов'язково демонструвати дітям приклади правильного розмовного мовлення. І якщо в такому випадку прикладом не можуть бути батьки, ним має стати педагог (вихователь, учитель), або хтось із найближчого оточення дитини. У випадку, коли в сім'ї, де росте і виховується дитина, звучить «правильна» російська мова, а в навчальному закладі - українська, з часом вона буде володіти однаково добре двома мовами. Дітям нелегко заговорити новою для них мовою, а це означає, що потрібні терпіння та тактовність з боку дорослих. Слід відразу заохочувати нехай навіть незначні перші успіхи дитини.

 

При вивченні другої рідної мови, української або російської, слід спочатку акцентувати увагу на сприйнятті, розумінні, а вже потім на говорінні.

Для того, щоб не відбулося засмічення мовлення дитини, необхідний постійний контроль дорослих під час двомовного спілкування. Також сім'ям, в яких виховується дитина-білінгв, бажано час від часу отримувати консультацію логопеда для того, щоб попередити виникнення мовленнєвих порушень.

 

Дуже важливо з самого дитинства виховувати в дітях інтернаціональні почуття, повагу до інших мов і народів. Слід пояснити дитині, що вивчення мови іншого народу - це повага до його культури, побуту, традицій.

 

Пам’ятайте, що процес оволодіння другою мовою є досить тривалим, тому не потрібно постійно виправляти помилки, вказувати на них. Невимушений характер спілкування та щира, довірлива атмосфера будуть викликати у дитини природне бажання розмовляти на декількох мовах.